Релігія
Релігія домінувала майже у всіх аспектах життя народу майя. Її вплив був завжди відчутний у сільськогосподарських обрядах, суспільних церемоніях, мистецтві і культурі. Важливість релігії була дуже великою, якщо брати до уваги її тісний зв'язок з політичним контролем, ідеологією. Всі аспекти релігійного життя, щонайменш у пост-класичний період, були сконцентровані в руках окремої групи суспільства — жреців.
Майя вірили в циклічну природу часу. Ритуали й церемонії були часом дуже тісно пов'язані з небесними та земними циклами, за якими майя постійно спостерігали і вписували в окремі календарі (див. календар майя). Робота жреця майя полягала в інтерпретації цих циклів і наданні пророцтв на майбутнє або минуле на основі цифрових співвідношень різних календарів.
Багато що з релігійної традиції майя все ще не зрозуміле, але відомо, що майя, як і більшість стародавніх суспільств, вважали, що космос має три головні рівні: підземне царство, небо і землю. Майя вірили, що в підземне царство людина потрапляє через печери й площадки для гри в м'яч. Вони вважали, що пеклом керують старі боги смерті і гниття. Нічне небо вважалося вікном, через яке можна було побачити всі надприродні явища. Життєвий цикл кукурудзи лежить в основі віри майя. Бог Маїсу, або кукурудзи, був одним із основних божеств майя. Тілесний ідеал Бога Маїсу був втілений у багатьох скульптурах, виконаних майя. Майя вважали, що всесвіт плоский, рівний і має чотири чітко визначені кути, яким відповідали певні кольори. Вони також поклонилися колу, яке символізувало вдосконаленість і рівновагу сил у природі.
Смерть у релігії майя
Згідно з релігією майя, після смерті душа померлого подорожує до підземного царства, або підземного світу, де вона мусить перетнути річку. В цій подорожі душі допомагає безволосий собака (відомий мовою науатль як Xoloitzcuintle). Вони також вірили, що камінь нефрит значно полегшить померлому перехід у той світ. Майя вірили що рай існує на небі, де душі вбитих у бою воїнів (померлих так званою «святою смертю») супроводжують сонце. Як людина жила — добре чи погано не відігравало такої ролі як те, як вона помирала, святою смертю, чи ні. Майя ретельно кваліфікували інші типи святих смертей наступним чином:
- смерть жінки при народженні дитини
- смерть від втоплення
- смерть від самогубства
- смерть від прокази
- смерть через жертвопринесення
- загибель воїна в бою
Майя не вірили в реінкарнацію в традиційному сенсі, проте вважали, що душа померлого народжувалася знову в іншій людині без будь якої згадки про минуле життя.
Людське жертвопринесення
Людські жертвопринесення були досить поширені серед майя пост-класичного періоду. При тому вони не були особливістю культури майя, а ймовірно вони прийшли до майя під впливом тольтеків, народу центральної Мексики, звідки, здається людські жертвопринесення поширилися по всій Месоамериці. Причину появи такого явища можна знайти в теорії створення світу і людини, в книзі майя Пополь-Вух. Згідно з віруваннями майя боги створили людину, щоби людина прославляла богів і годувала їх. Боги мали годуватися міфічною речовиною, яка знаходилася в крові й серці людей, яких приносили в жертву.
Практика людського жертвопринесення існувала і в багатьох інших народів і часто була пов'язана з канібалізмом, хоча й не знайдено свідчень канібалізму серед майя. Дуже поширеним було жертвопринесення кров'ю, таке як зображене на фресках у місті Бонампак. На фресках, зокрема зображені представники правлячого класу суспільства майя (як жінки, так і чоловіки), які приносять жертву ріжучи свій язик до крові. Жертвопринесення кров'ю цінилося богами понад усе.
Комментариев нет:
Отправить комментарий